[I][FONT=Impact][COLOR=red][SIZE=+1]Ішов дорогою життя,
Зажурений і трохи дивний хлопець.
Вже розгубив він почуття,
Давно всім вірить розучився.
Та у людській гущавині,
Побачив квітку чарівну він.
Чарівну, дивну і – одну.
Самотню, скромну, неземну.
І зупинився подивитись,
А подивившись, зрозумів -
Що тільки з нею може ЖИТИ,
І що до неї він – не жив!!!
У руки цвіт він взяв той ніжний,
Вдихнув солодкий аромат.
І біля серця обережно,
Навіки залишив той скарб.[/SIZE][/COLOR][/FONT][/I]